«Якщо ви можете зустрітися з Тріумфом і Катастрофою
І поводитися з цими двома самозванцями так само;»
— Редьярд Кіплінг, Якщо—

Коли щось важливе йде не так, розслідування відбувається майже автоматично.

Система дає збій. Перевитрати проекту. Запуск продукту зривається. Пацієнт отримує неочікуваний результат.

Ми реконструюємо події, будуємо часові шкали, шукаємо фактори, що сприяють цьому, і запитуємо, що потрібно змінити.

Ми робимо це, тому що невдача не є само собою зрозумілою.

Той факт, що щось не вдалося, майже нічого не говорить нам про те, чому це не вдалося.

Проте коли щось досягає успіху, наші стандарти часто набагато нижчі. Результатом цього є те, що організації часто вчаться більше на своїх невдачах, ніж на своїх успіхах, навіть якщо успіх містить однаково цінну інформацію.

Ми вітаємо залучених людей, можливо, пишемо кілька вивчених уроків і йдемо далі.

Це виглядає як упущена можливість.

Успіх створює evidence

Подумайте про перший успішний продукт у новій лінійці продуктів.

Можливо, він спрацював саме так, як передбачалося. Нічого вражаючого не сталося. Але до цього моменту була невизначеність.

Дизайн міг не спрацювати. Можливо, виробництво зазнало труднощів. Можливо, клієнти відхилили його. Можливо, постачальник зазнав невдачі. Припущення, яке виглядало розумним шість місяців тому, могло виявитися хибним.

Тому успіх створив докази.

Те саме стосується випадків, коли компанія представляє новий інструмент, застосовує новий процес, виходить на новий ринок або намагається щось суттєво відрізнятися від того, що вона робила раніше.

Результат може бути повністю звичайний.

Можливості навчання може не бути.

Важлива відмінність така:

Успіх не створює автоматичного навчання. Це створює докази. Навчання відбувається, лише якщо ми перевіряємо ці докази.

Ми вимагаємо більше від пояснень невдач

Припустімо, великий проект зазнає невдачі, і хтось пояснює, що команда «не була достатньо відданою».

Більш серйозні організації відкинуть це як неадекватне.

Вони хотіли б знати, що трапилося, коли все почало розходитися з очікуваннями, які припущення не виправдалися, які рішення були важливими та які докази були доступні на той час.

Тепер порівняйте це з поясненнями, які регулярно пропонуються після успіху.

Команда була чудовою. У керівництва було бачення. Люди отримали повноваження. Кожен залишався ближчим до клієнта.

Всі ці речі можуть бути правдою.

Але це ще не причинно-наслідкові пояснення.

Ми часто приймаємо пояснення успіху, які ніколи б не прийняли під час серйозного розслідування невдач.

Коли ми знаємо, що щось спрацювало, стає дуже легко побудувати переконлива історія про те, чому.

Тут починається небезпека.

Cargo-cult success

«Перший принцип полягає в тому, що ви не повинні обманювати себе, а вас найлегше обдурити».
— Річард Фейнман, Cargo Cult Science

Існує знайома метафора для копіювання видимих атрибутів чогось, не розуміючи, що насправді змушує це працювати: культ карго.

Організації можуть зробити щось подібне з успіхом.

Успішний проект потребував щоденних стоянь, тому щодня стендапи стають обов’язковими.

Успішна компанія мала офіс відкритого планування, незвичайну практику найму або харизматичного засновника, тому інші наслідують ці риси.

Продукт досяг успіху під час певного процесу розробки, і цей процес стає «найкращою практикою».

Можливо, ці речі мали значення.

Можливо, вони не мали.

Це могли бути причинами, сприятливими умовами, випадковими деталями або просто речами, які співіснували з успіху.

Якщо ми не розрізняємо їх, ми ризикуємо ретельно відтворити атрибути, втративши механізм.

Неправильний урок успіху може бути небезпечнішим, ніж очевидна помилка, тому що він все одно схожий на навчання.

Які успіхи заслуговують на дослідження?

Очевидно, що не кожен успішний результат потребує формальний огляд.

Звичайний успіх може сказати нам дуже мало нового.

Цікаві випадки — це ті, коли успіх містить надзвичайно цінну інформацію.

Новизна має значення. Так само і невизначеність. Ризик має значення. Несподіванка має значення.

Можливо, варто вивчити перший продукт у новому сімействі, навіть якщо він працює точно так, як очікувалося.

Новий процес, який працює вперше, може бути вартий вивчення, оскільки раніше ніхто не знав, чи буде це так.

Команду, яка працює значно краще, ніж порівнювані команди, варто зрозуміти, оскільки сама різниця містить інформація.

Це особливо вірно, коли організації експериментують з новими технологіями, новими бізнес-моделями або новими способами роботи. Успіх у незнайомих умовах може виявити здібності та переваги, які не були повністю усвідомлені заздалегідь.

Отже, тригером не є «виключний успіх».

Це ближче до цього:

Чи було в успішному результаті достатньо новизни, невизначеності, ризику чи несподіванки, щоб розуміння того, чому він спрацював, могло суттєво покращитися що буде далі?

Якщо так, то успіх заслуговує більше, ніж святкування.

«Якщо людина почне з упевненості, вона закінчить у сумнівах…» — Френсіс Бекон, Прогрес у навчанні

Відповідник посмертному

Я використаю придуманий термін peri-vivum для цього: дослідження чогось, що живе та працює, щоб зрозуміти, чому.

Термін навмисно трохи грайливий: відповідник до посмертно, але застосовано до чогось, що є дуже живим і працює.

Пері-вівум не буде вітальною ретроспективою.

Він розглядатиме успіх як щось, що заслуговує на дослідження.

Це може означати реконструкцію шкали часу, вивчення припущень, розгляд зовнішніх факторів, відокремлення навмисних дій від сприятливих обставини та виявлення помилок, через які успішний результат зберігся.

Аналіз першопричини може відіграти певну роль, хоча ідея єдиної першопричини, мабуть, надто проста для більшості успіхів. Причинно-наслідковий аналіз, порівняння та протиправне мислення можуть виявитися більш корисними.

Важливим є не метод, принаймні поки що.

Це мислення.

Успіх не слід розглядати так, ніби його пояснення є очевидним просто тому, що результат був хорошим.

Від святкування до навчання

Ми вже знаємо, що невдача заслуговує на розслідування.

Можливо, успіх також іноді заслуговує.

Не тому, що кожен хороший результат потрібно аналізувати, і не тому, що ми повинні перетворити досягнення на черговий бюрократичний процес.

Але тому, що деякі успіхи містять знання, які інакше зникають.

Невдачі вивчаються, тому що ми знаємо, що погані результати не зрозумілі самі собою.

Успіх заслуговує на таку ж інтелектуальну дисципліну.

Якщо невдача досить важлива, щоб її досліджувати, тому що ми її не очікували, успіх варто досліджувати, коли ми не маємо права припускати це.

Чому ми ретельніше вивчаємо невдачу, ніж успіх?